Живим істотам, в тому числі і тим, що мешкають у воді – рибам, ракоподібним та іншим – для підтримки життя потрібен кисень, який бере участь у диханні. Найбільша частка кисню поступає до водойм з атмосферного повітря. Крім того, він утворюється внаслідок життєдіяльності водних зелених рослин.
Процес утворення кисню у товщі води залежить від багатьох факторів. Наприклад, у холодній прісній воді кисень розчиняється краще, ніж у теплій солоній. Найбільший вміст кисню у верхніх шарах водної товщі, найменший - у нижніх, а за певних умов його може зовсім не бути.
Риби повинні весь час відшукувати місця, багаті на кисень. Від нестачі кисню риби виснажуються, а потім гинуть. Інколи це явище стає масовим.
Істотний вплив на рівень насичення води киснем надає температура, оскільки з її змінами змінюється величина розчинності кисню.
Також на вміст кисню у воді впливають сезонні і добові зміни інтенсивності фотосинтезу водоростей, особливості динаміки споживання кисню рибами та іншими водними тваринами, сезонні особливості поглинання кисню поверхневими шарами води з повітря. Короткочасні добові зміни концентрацій кисню в воді представляють для риб меншу небезпеку, ніж більш тривалі сезонні зміни. Дефіцит кисню призводить до масових заморів риб. Нерідко замори виникають влітку, головним чином вночі, через посилене споживання кисню водною рослинністю або при масовому відмиранні водоростей, найчастіше, в слабо проточних водоймах.
Літні задухи збігаються з так званим "цвітінням" водойм. Це не що інше, як масовий розвиток мікроскопічних, переважно синьо-зелених водоростей.
Найчастіше такі явища спостерігаються вночі або в передсвітанкові години, коли кисень витрачається для дихання водяними тваринами, бактеріями та водоростями, а виділяється його мало. Задухам сприяє тривала штильова погода, коли водяні шари вертикально не переміщуються, а кисень, зосереджений у придонних шарах, вбирається відмерлими рештками рослин і тварин.
При значному збільшенні біомаси водоростей внаслідок спекотної погоди, починає проявлятися біологічне забруднення, у результаті чого значно погіршується якість води, зокрема, змінюється її кольорова гама, pH, в’язкість, знижується прозорість, вона набуває неприємного запаху. Зазначені процеси також потребують значної кількості кисню, який береться безпосередньо із водної товщі, як наслідок зменшуючи його концентрацію, іноді до критичних значень.
Своєчасне очищення прісних водойм від сміття, організація додаткової аерації, вжиття заходів для зменшення розвитку синьо-зелених водоростей – ось кроки, які призводять до збільшення розчиненого кисню у воді і запобігають гибелі риби та інших мешканців водойм.